Наскільки “цифровими” ми стали?

Традиційна і цифрова економіка – скільки тої, а скільки тої? Яка динаміка структури?

Ці питання хвилюють багатьох, зокрема, освітян, бо надаємо компетенції, демографію, бо прогнозуємо попит на професії і т.д.

Поширення цифрової економіки створює сприйняття багатьох речей як належних, граничних безплатним. Так, для чого запам’ятовувати чи/та записувати дні народження колег, якщо FaceBook вчасно нагадає? Для чого пам’ятати, що два рази в рік необхідно переводити стрілки годинника і це треба робити традиційним методом для звичайних годинників, якщо на сучасних приладах (гаджетах) це робиться автоматично?

Таких прикладів безліч і їх частка буде збільшуватися. Водночас, спільним для них є те, що відбувається субституція змінних витрат постійними, тобто зниження частки перших та зростання частки других, при цьому їх динамічна сума мала б зменшуватися, і тоді це -прогресивний процес.

В доповнення до цього відчутним є ефект масштабу, уможливлений стандартизацією на відповідних рівнях операцій, процесів тощо, та ефект синергії. З іншого боку, має місце тенденція стискання життєвого циклу продуктів та засобів цифрової економіки, що створює ситуацію недоамортизації їх. Це все щодо безплатного.

У контексті викладеного є потреба оцінити ефективність цифрового маркетингу, та особливо коректно відноситись до прямих та супутніх витрат.

05/11/2017