Дорогі друзі та колеги,
хочу поділитись з Вами своїми роздумами, навіяними відвідуванням Міжнародного економічного форуму. Два дні Міжнародного економічного форуму у Львові – це вже історія!
Другий день було присвячено обговоренню експортної стратегії Львівщини. Дуже сильна динаміка зростання, але ще б базу хоч би на порядок збільшити і тоді є надія, що це може бути надовго!
Що маємо? І активна проекспортна політика уряду, і розширення зон вільної торгівлі, і наявна інфраструктура сприяння експорту /офіс, ТПП, консалтинг тощо/, і активність бізнесу зростає. Залишається відкритим питання: що та як будемо просувати на нові ринки?
То ж давайте помислимо. І почнемо з елементарного.
Стандартно: певне підприємство виробляє продукцію на внутрішній ринок, вже набуло досвіду, його продукція конкурентоспроможна. З метою розширення бізнесу, оскільки внутрішній попит насичений, підприємство вирішує вийти із цією продукцією на зовнішні ринки. Вихід на новий ринок може відбуватися за двома типовими стратегіями: стандартизації чи пристосування. Зрозуміло, що більш доступною для молодого вітчизняного бізнесу є стратегія стандартизації, яка передбачає безумовне дотримання існуючих стандартів щодо всіх процесів, аж до рівня стандартних операційних процедур.
Чи можна собі уявити, що для внутрішнього ринку мають існувати гірші стандарти щодо якості сировини, технологій тощо? Чи це не дискримінація наших громадян? Ми ж дуже активно здійснюємо гармонізацію стандартів на всіх рівнях, більшість з яких мають бути добровільними. Але хочеш мати успішний бізнес, мусиш дотримуватися їх. Тобто, спочатку треба успішно пройти внутрішній ринок і з цією ж продукцією виходити на зовнішні ринки, які можуть вимагати політики пристосування до цих ринків.
Не вдаючись до оцінки дотримання якісних стандартів, зупинюсь на “інноваційних” підходах до фасування споживчої продукції. Недавно побачив каву “Якобс Монарх” масою 230 грам і 450 грам, що мене дуже засмутило. Це ж так треба зневажати свого клієнта, щоб таким чином його обдурювати? Невже виробники подібних товарів не знають, що та чи інша маса товару виникла зі сторони споживача, щоб йому було зручно споживати, обліковувати, рахувати, оцінювати тощо, а не для того, щоб таким чином ніби то утримувати стабільну ціну? А це і є стандарт неписаний: кава може бути фасована 50, 100, 200, 250, 500 грам, 1,2 кг, а не 45,90 г і т.д. Це в однаковій мірі відноситься і до морозива, і до хліба, і до цукру…
Замість цього бізнесу треба думати над економією витрат в інших процесах, якщо існує зростання цін на сировину, оплату праці тощо.
Думаю, що тут має бути громадянська позиція кожного, можливо навіть бойкотувати таких виробників. Не секрет, що є продукти, булочки, сирки на раз вкусити. Хіба цього хоче споживач?